В разі теракту, який окупанти можуть влаштувати на ЗАЕС, ситуація, яка може скластися, буде відрізнятися від тих, які були після вибуху на ЧАЕС та Фукусимі.
Про це заявила кандидатка біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України Олена Паренюк, зазначивши при цьому, що в Україні малоймовірні повторення обох трагедій, повідомляє “УП. Життя”.
За словами науковиці, стандарти експлуатації атомної станції, зокрема ЗАЕС, містять різні сценарії ймовірних катастроф. Це втрата охолоджувачів, вибух генераторних установок, землетрус і навіть падіння на станцію літака.
Паренюк наголосила, що алгоритм дій у таких ситуаціях різний, саме цим і пояснюється велика кількість порад про те, що робити у випадку катастрофи.
Експерт запевняє, що у разі вибуху на ЗАЕС другого Чорнобиля не буде. Енергоблоки Запорізької АЕС значно краще захищені, ніж у Чорнобилі. Реактори станції накриті саркофагами, як і Чорнобильський після вибуху, тільки значно кращими. Також на ЗАЕС інші конструкції реакторів.
У Фукусімі на момент аварії станція втратила зовнішнє живлення, однак перейти на автономне не змогла, тому що генератори затопило. Унаслідок цього помпи, які відкачували воду перестали працювати, а радіонукліди стали виходити на зовні. Все це сталося через землетрус.
Паренюк зазначає, що, такий сценарій у нас ймовірний, оскільки росіяни постійно знеструмлюють ЗАЕС. За час війни станція вже 7 разів втрачала зовнішнє живлення, однак перехід на автономне відбувався стабільно.
“Дизельні генератори витримували. Адже на всіх станціях застосований так званий “фукусімський пакет покращень”, – говорить експерт, зазначаючи при цьому, що зараз на ЗАЕС призупинено і охолоджено 5 реакторів. Перегрітий наразі лише один, однак він був зупинений у вересні 2022 року.
“У Фукусімі на момент землетрусу всі реактори виробляли енергію. Зупинені вони були тільки після того, як спрацював аварійний захист реакторів, що вимкнув їх”, – говорить Паренюк.
Експерт наголосила, що оскільки станція не працює, то радіоактивного йоду на ЗАЕС немає, тому і йодова профілактика у разі вибуху не потрібна.
Йодна профілактика – це насичення щитоподібної залози стабільним йодом для унеможливлення поглинання нею радіоактивних ізотопів йоду та запобігати її опроміненню.
Однак, з словами екперта, жоден сценарій подій на ЗАЕС не потребує її проведення.
Паренюк також зазначила, що у разі теракту на ЗАЕС викид інших радіонуклідів не виключається. Однак в яких обсягах і на якій території, буде відомо тільки після катастрофи, якщо вона станеться.
Експерт радить читати офіційні джерела та виконувати розпорядження влади.
Найбільша ймовірна загроза, на її думку, полягає у можливому забрудненні води. Науковиця порівнює викид радіонуклідів з розсипаною сіллю. Якщо це станеться на проммайданчику ЗАЕС, то “сіль” можна буде зібрати там же, однак якщо піде дощ і змиє її у річку, то там вода також стане радіоактивною “ропою”.
Тому перша порада для людей, які мешкають у найближчий до ЗАЕС зоні, у разі катастрофи, не пити воду з Дніпра.
За словами експерта, воду, зокрема технічну, краще заготовити заздалегідь. У випадку аварії користуватися можна буде лише водою з артезіанських свердловин.
Паренюк також радить заготовити на перші кілька діб їжу у закритих контейнерах, а також підготувати рукавички та респіратори.
Що стосується подальших наслідків, то за її словами, все залежатиме від того, що саме станеться на станції: вибух чи просто витік небезпечних речовин. Від цього залежатиме якю буде територія розповсюдження забрудненої води. Якщо вона інфільтрується у ґрунтові води, то на певних територіях не можна буде вживати вирощені там сільськогосподарські культури. Однак, щоб з’ясувати це, треба робити проби та дослідження, адже є шанс, що вона не вийде за межі так званої захисної зони, де заборонено щось вирощувати.
“У нас вже є досвід Чорнобиля. Ми знаємо, як вирощувати урожай на забруднених територіях, без ризиків для здоров’я споживача. У Японії вже повернули понад 90% забруднених земель у сільськогосподарське використання. Так, звісно, якщо щось станеться, на забруднених територіях буде не просто жити, однак це однозначно не кінець світу”, – каже Паренюк.