Як свідчить запис в офіційному блозі місії, аналіз даних показав, що джерело сейсмічних коливань розташований в регіоні, де знаходяться геологічні формації під назвою борозни Цербера (Cerberus Fossae) – приблизно в тисячі кілометрів на північний схід від InSight. Зафіксовані поштовхи були магнітудою 3,3 і 3,1, що по марсіанських мірками досить потужний землетрус. Вони відбулися 7 і 18 березня, відповідно.
Найцікавіше в цих поштовхах – висока чистота і чіткість сигналу, отриманого сейсмометром. За цими параметрами нові марсотрясения входять до четвірки кращих з більш ніж 500 подій, зафіксованих зондом за більш ніж два роки роботи. Що цікаво, інші два сейсмічних коливання, що входять в цей своєрідний «топ», виникли в тому ж регіоні, що і нові.
Зростаючий обсяг даних про сейсмічну активність Марса надзвичайно важливий для вчених. Так, на Червоній планеті, на відміну від Землі, немає тектонічних плит, що вже прибирає, як мінімум, одну значну причину марсотрясения. Але на цій планеті, судячи з усього, зберігається залишкова вулканічна активність, та й надра Марса в повному обсязі мертві. Таким чином в його корі все одно можуть формуватися регіони напруг і навіть розвиватися розломи, в яких і виникають слабкі за земними мірками поштовхи.
Оскільки в арсеналі тих, хто вивчає Марс вчених є всього один спеціалізований сейсмометр, повну картину отримати вдасться не скоро. Але фахівці продовжують робити спроби підвищити ефективність інструментів InSight. Наприклад, щоб мінімізувати шум в одержуваному з датчика сигналі, команда операторів зонда прийняла рішення закопати шлейф, що йде від нього до посадочній платформі. Це ізолює дроти від вітру і потенційно дозволить отримувати більш чисті дані, тобто побічно збільшить чутливість сейсмометра.
Процес закапування шлейфу, що йде від сейсмометра під захисним куполом (SEIS) до самого InSight показаний на відео вище. Перша частина своєрідних земляних робіт завершилася на початку березня. За допомогою своєї роботизованої руки, зонд підгрібся трохи пилу в купки, зачерпнув їх ковшем і скинув на край кришки. Пісок сиплять не на сам шлейф, щоб в місці контакту гофрованої спідниці купола з грунтом залишився зазор і не виникло жорсткого зв’язку. Це навпаки зіпсує його ізолюючі властивості.
Нагадаємо, посадкова платформа InSight прибула на Марс в листопаді 2018 року. Місія розраховувалася трохи менше ніж на два роки і обладнана двома основними інструментами – «сейсмічним експериментом з вивчення внутрішньої структури» (Seismic Experiment for Interior Structure, SEIS) і «набором для вивчення теплового потоку і фізичних властивостей» (Heat Flow and Physical Properties Package, HP3). Якщо сейсмометр справно працює і постачає вченим дані з перших днів на Червоній планеті, то з буром HP3 вийшов конфуз.
Оснащений датчиками самозакапивающійся бур, який отримав прізвисько «кріт» за свій механізм роботи, так і не зміг зануритися в грунт на необхідну глибину. Планувалося, що він зариється приблизно на п’ять метрів в поверхню Марса і зможе виміряти тепловий потік з його надр. Однак реальні характеристики грунту, як виявилося, сильно відрізняються від тих, на які розраховували інженери.
Передбачити такий результат заздалегідь було не можна, так що і невдача інструменту принесла вченим багато корисної інформації. Особливо з огляду на скільки і які спроби по його «проштовхуванні» в марсіанську поверхню робилися – від присипання піском для більшого тертя зі стінками шахти до буквального забиття в грунт лопаткою руки-маніпулятора.