Міжнародна група вчених розкрила найкращі методи, які дозволяють маленьким дітям заснути та сприяють при цьому правильному поведінковому розвитку дитини. Для цього фахівці вивчили зв’язок між способами, до яких вдаються батьки у різних культурах, та відмінностями у рисах особистості дітей, інформує фрізмі.іо.

У дослідженні взяла участь 841 сім’я, яка мала дітей віком від 17 до 40 місяців, з Бельгії, Бразилії, Чилі, Китаю, Фінляндії, Італії, Мексики, Нідерландів, Румунії, РФ, Іспанії, Південної Кореї, Туреччини та США. Темперамент дитини вимірювався за допомогою опитувальника поведінки в ранньому дитинстві (ECBQ), який враховує три основні групи особистісних рис – сургентність (активність, ентузіазм, схильність до соціальних контактів), негативна емоційність (страх, метушливість, сором’язливість, чутливість та важкий сон) та посилений контроль (фокусування та перемикання уваги, подолання звичок).

Також батьки заповнили опитувальник повсякденної діяльності (DAQ), надавши відомості про ведення домашнього господарства та практики догляду за дітьми, при цьому вчені приділили особливу увагу методам виховання, пов’язаним з відходом дитини до сну. Ці практики розділили на дві великі групи, в одну з яких увійшли методи, що заохочують активну поведінку перед сном (ігри, прогулянки, поїздки на автомобілі), а в іншу — пасивні методи (читання казок, тиха розмова, обійми, колискові співи).

Автори дослідження підтвердили гіпотезу, згідно з якою пасивні методи підтримки сну пов’язані з більш високою сургентністю та посиленим контролем у дітей та нижчою негативною емоційністю (НЕ). Якщо в будь-якій культурі частіше вдавалися до цих методів, то для дітей цієї культури була характерна нижча НЕ, ніж для іншої культури. Відмінність у сургентності спостерігалися вже на індивідуальному, внутрішньокультурному рівні.

Що ж до активних методів, їх зв’язок із вищою негативною емоційністю спостерігалася лише на внутрикультурном рівні. Про це повідомляється у статті, опублікованій у журналі Frontiers in Psychology.