Навіть найглибші з створених людьми свердловин не проникають досить далеко в надра землі. Про те, що відбувається в сотнях кілометрів внизу, ми можемо дізнаватися мінерали, які виносяться звідти ближче до поверхні. Нещодавно подібний зразок (масою в півтора карата) знайшли в алмазних списах у Ботсвані, після чого він потрапив до рук геологів.

Вчені з’ясували, що алмаз із численними мінеральними включеннями сформувався на глибині близько 660 кілометрів, причому навіть там розплавлені породи містять чималу кількість води. Про це Тінтін Гу (Tingting Gu) та його колеги пишуть у статті, опублікованій у журналі Nature Geoscience.

Загалом геологи розглянули у зразку 12 мікроскопічних включень, вивчивши їх за допомогою рентгенівської та раманівської спектроскопії. Це дозволило знайти в них мантійні мінерали, такі як рінгвудіт, феропериклаз та енстатит.

За певних умов, включаючи високий тиск, рингвудіт здатний перетворюватися на феропериклаз та бриджманіт, а при зниженні тиску бриджманіт стає енстатитом. Таким чином, поєднання всіх трьох мінералів розповіло чимало про обставини утворення алмазу та появи включень до нього.

В результаті геологи визначили, що зразок походить із глибини 660 кілометрів. Це надзвичайно цікава область, що розділяє нижню та верхню мантії, де відбувається досить швидка зміна її складу, густини та інших властивостей. А присутність рингвудиту, бруситу та деяких інших мінералів у дослідженому нещодавно зразку говорить про наявність води навіть на такій великій глибині. Свідчення цьому були відомі й раніше, але, судячи з нових даних, води у перехідному шарі мантії має бути чимало.